Час, з якого присуджуються аліменти на дитину
Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Це означає, що якщо розгляд справи розглядається в суді місяцями, а то й роками (перегляд рішення в апеляційній інстанції тощо), то все одно, незважаючи на тривалий судовий розгляд справи, в резолютивній частині рішення прописується вимога щодо стягнення аліментів саме від дня пред'явлення позову до першої інстанції. І вже після набрання рішенням суду законної сили відповідачеві буде нарахована заборгованість зі сплати аліментів за період розгляду справи в суді.
Аліменти за МИНУЛИЙ ЧАС можуть бути присуджені, якщо позивач ПОДАСТЬ суду докази того, що він ВЖИВАВ заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш
як за 10 років.
За змістом цієї норми право на стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов:
до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались;
особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, звернення до самого відповідача шляхом направлення кореспонденції або у телефонному режимі щодо сплати аліментів, надсилання відповідачеві листів з вимогою сплати аліментів по місцю проживання чи на адресу його місця роботи тощо.
Ухилення може виражатися у тому, що зобов'язана особа - відповідач ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії.
Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини
Присудження аліментів за минулий час являється правом, а не обов'язком суду, з позовом до якого звернувся позивач.
Суд, виходячи із конкретних обставин справи, проаналізувавши усі надані докази, може присудити аліменти на утримання дитини за минулий час, у межах десятирічного строку, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог.
Практика ж судів з цього питання виходить саме з відмови в задоволенні позову щодо стягнення аліментів за минулий період та проводиться, в більшості випадків, їх СТЯГНЕННЯ САМЕ З МОМЕНТУ ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ ДО СУДУ.
