A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Малолюбашанська сільська рада
Рівненська область Костопільський район

Історія села Борщівка

Село Борщівка на південному заході межує із с. М.Любаша (3 км), на півдні з військовим полігоном, на північному заході всього за 5 км знаходиться районний центр м.Костопіль.

В кінці ХVІ ст. є згадка про Борщівку, яка була у власності князів Заславських. За привілеєм короля Понятовського, який виданий 1783 р. шляхтичу Л. Ворцелю, було засновано м.Костопіль. Згідно з вищезгаданим привілеєм, с.Борщівка була адміністративною частиною м.Костопіль до Першої Світової війни. Після третього поділу Польщі, Костопіль, а отже і Борщівка стає частиною Ровенського округу Ізяслівського намісництва. Після скасування кріпосного права у 1860-х рр. жителі Борщівки почали скуповувати недорогу піщану землю під забудову. Село розбудовується і входить до Підлужненської волості. У березні 1920 р. Борщівка у складі західної частини Волині знову потрапляє під польську окупацію. Майже на 20 років, згідно з Ризьким договором вливається у Костопільський повіт. З початком Другої світової війни Борщівка відноситься до Костопільського округу.

Першою писемною згадкою про село є книга «Список населених міст Волинської губернії» за 1911 рік, яка видана в Житомирі. За переказами старожилів, землі де зараз знаходиться село, належали пану Нероду, який жив у Франції, а в Борщівці був управитель панського маєтку. Люди тяжко  працювали, але жили бідно. То й основною їжею були борщі, переважно щавлеві. Тому село і носить назву «Борщівка».

В 1949 році було утворено колгосп ім.Ворошилова. З 1950 року село підпорядковувалося Малолюбашанській сільській Раді, то і колгосп приєднався до Малолюбашанського і був переіменований на ім.Крупської. До цих двох колгоспів долучився і колгосп ім.Хрущова (м.Костопіль ). З цього часу об’єднаний колгосп називався " Ленінським шляхом".

З 1994 року назва колгоспу змінилася на КСП " Хлібороб”. У 2004 році колгосп припинив своє існування. Майно та землю було розділено між людьми, які працювали в колгоспі на той момент і мали пай.

Школа побудована у 1917/1918 роках. Польська школа (1921-1939 рр.) знаходилася на подвір’ї Алексійчука М.П. з навчанням польською мовою. Згодом навчання проводили в хатині Цимбалюка Григорія. Потім поляк Лєбєдь збудував школу на місці теперішнього медпункту, і здавав в оренду. До школи, збудованої в 1945-1946 рр. добудували ще один корпус. 1985 році закінчено будівництво нового корпусу школи.

1 липня 1941 року фашистські війська окупували Борщівку. 4 травня 1943 року відбувся напад на німецьку автоколону поблизу села Борщівка. Того ж року фашисти повністю знищили Борщівку, спалили хати. У січні 1944 року червоноармійці 121-ї Гомельської гвардії стрілецької дивізії звільнили Костопільщину.

В 1960 році село електрифікували, з Костополя почали їздити автобуси. 1975 р. у село прокладають дорогу.

Післявоєнний клуб розмістився в будинку, який знаходився на місці сучасного клубу. На сьогоднішній день є окреме приміщення сільського клубу (1967 р.), в приміщенні знаходиться публічно-шкільна бібліотека та музей народних ремесел. При клубі діє народний фольклорний ансамбль «Борщів’янка».

За часів радянської влади в селі побудований фельдшерсько-акушерський пункт (1963 р.), який працює і нині.

У жовтні 2001 року за кошти жителів села розпочалося будівництво Свято-Михайлівського храму. В 2009 році  церква збудована, проведені оздоблювальні роботи.

Живуть у селі талановиті люди. Це ткалі, майстрині художньої вишивки та в’язання Філіпова Ганна Савівна та Цимбалюк Лідія Михайлівна, Усік Параска Євтухівна, майстри бондарського ремесла Безнюк Іван Іванович та Василь Йосипович Цимбалюк, знаний столяр Ткач Олександр Петрович. Майстри з лозоплетіння Борисюк Степан Пилипович та Кусік Галина Володимирівна, майстриня вишивки бісером та хрестиком Білоус Тетяна Петрівна, майстер художньої в’язки Гаврилюк Лідія Володимирівна. У декоративно-прикладному мистецтві проявила себе Філіпова Маргарита Леонідівна.

Населення с. Борщівка 857 чол.

В селі діють: Свято-Михайлівська Українська православна церква, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, публічно-шкільна бібліотека, 5 магазинів, 1 об’єкт громадського харчування, Борщівська гімназія.

Рішенням сільської ради №211 від 18 листопада 2011р. затверджено символи села Борщівка. Герб: щит розділений горизонтально по дві частини у співвідношенні 2:1. Верхня частина золотого кольору, на ній розміщено зображення Архангела Михаїла в честь якого названий храм у селі. У нижній частині зеленого кольору зображено цебер срібного кольору, ознака ремесла яким з давніх давен займалися мешканці даного населеного пункту. Срібний колір – колір чистої води, зелене поле – багатство лісових просторів, серед яких знаходиться село. Золотий колір – сількогосподарський напрямок основної діяльності мешканців села. Герб обрамлений картушем, з верху увінчаний стилізованою короною, характерною для сільського населеного пункту. Прапор: квадратне полотнище, розділене горизонтально на дві частини у співвідношенні 2:1. Елементи і кольори герба перенесені на хоругву у томуж порядку і співвідношенні.

Владика Венедикт (Алексійчук) Борщівка – перлина Полісся / В. Алексійчук. - Львів :Свічадо, 2013. – 224 с.


Герб села Борщівка


Прапор села Борщівка


gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора