A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Малолюбашанська сільська рада
Рівненська область Костопільський район

Історія села Данчиміст

Село Данчиміст знаходиться на північний схід від міста Рівне (42 км) та міста Костопіль (7 км). Протяжність села із заходу на схід близько одного кілометра.

Навколо села розташовані урочища, де колись було по декілька хат хутірських поселень. Це: Лази, Жолобок, Глинище, Язвина, Купля, Кругла, Ляшівщина.

Люди селилися тут ще в добу неоліту. Рештки їхніх стоянок виявлено біля села, в урочищі Глинище, де знайдено кам'яні знаряддя праці, уламки глиняного посуду. Особливою цінністю є базальтова сокира з висвердленим отвором для руків'я (знаходиться в краєзнавчому музеї м. Костопіль).

Існує декілька легенд про походження назви села.

На території поселення ще в давні часи проживав багатий пан. В нього була єдина донька, яку він дуже любив. Батько вирішив подарувати дочці на день народження якийсь приємний подарунок і наказав будувати міст, по якому б вона гуляла, на річці Бовдинка. Міст було збудовано, і на честь дочки названо – Доньчин міст. І тому село стало називатися – Данчиміст.

Є й інші перекази про виникнення топоніма.

Польська пані Дана розпорядилася збудувати розкішний палац на пагорбі, що знаходився серед боліт. А щоб не грузли коні та екіпажеві було легше добиратися до панської садиби, звеліла викласти міст із каменю.

Проте спокійне, безтурботне життя поміщиці тривало недовго. Грізна звістка про наближення татар викликала в її душі небезпідставну тривогу. Щоб ординці не змогли подолати болотяний простір, дала наказ негайно розібрати перед тим, як вороги увірвалися на територію палацу і вщент зруйнували його. Не стало ні маєтку, ні моста. Залишилося тільки поселення із назвою Данчин міст.

Протягом ХІV-ХVІІІ ст. населення Данчимоста в основному займалося сільським господарством.

На початку двадцятого століття населення було під владою царської Росії.

1914 року село опинилося у прифронтовій смузі. Чоловіки пішли на першу світову війну. Однак, і в цей тяжкий час у селі працювала школа. Дітей вчили німецькою мовою, адже навкруг її проживали сім’ї німців-колоністів.

Період з 1917 до 1921 року наші земляки називали «слободою»(місцева говірка від слова «свобода»). Колишня влада відійшла, а нова ніяк не могла утвердитись.

Краєм панували поляки, котрі наводили свій порядок, взялися за наведення дисципліни серед населення.

Основне населення – селяни, які жили дуже бідно.

В селі була чотирикласна польська школа.

Данчиміст входив до Костопільської волості.

Почалася Велика Вітчизняна війна. Німці в селі не жили, але підтримували зв’язок через сільраду, де головою був Басюк Аркадій Семенович, а фінагеном його брат Іван. Чоловіки села йшли в німецьку міліцію. Над будинком сільради майорів жовто-блакитний прапор.

В «чистий четвер» 1943 року німці окружили село. Людей зігнали в кар’єр за селом, де тепер школа. Німець на сходці зачитав список жителів, 16 чоловік, яким потрібно вийти наперед. Їх забрали і повезли в Костопіль, а неподалік сучасної об’їздної дороги було вбито.

У лісі жили члени УПА: Басюк Євтух Степанович, Басюк Матвій Степанович, Басюк Тиміш Федорович, Гаврилюк Лук’ян Іванович, Максимчук Федір Васильович. Всіх їх, крім Кожушка Ульяна, вбито партизанами.

У жнива 1943 року німці спалили село, залишилася тільки школа із портретом Гітлера.

Колгосп в селі Данчиміст створений в 1948 році. Носив ім’я Калініна. Перший голова колгоспу – Антонець Матвій. Перший бригадир огородньої бригади – Басюк Матвій, бригадир рільничої бригади – Кожушок Олександр Давидович, перша свинарка – Драганчук Ольга, доярка – Мельник Зося.

В 1951 році Данчимістський колгосп було об’єднано з Мирнівським колгоспом імені Сталіна, голова – Омеляненко Іван. В Данчимості залишилася бригада № 3 імені Хрущова.

Перша хата-читальня організована в сільській хаті 1945 року і завідував нею колишній партизан Гроза Григорій Захарович. 1950 року бібліотека перенесена у медпункт, фонд налічував біля 1000 книг.

1956 р. у конторі колгоспу імені Хрущова у великій кімнаті розмістили сільську бібліотеку. 1960 року побудовано сільській  клуб «Супутник», куди у дві кімнати перенесли книгозбірню – завідуюча бібліотекою Фесюк Ніна Андріївна. Фонд сягав більше 5000 примірників.

1998 року об’єднані шкільна та сільська бібліотеки, утворена публічно-шкільна  бібліотека з фонд біля 10 тисяч. Перенесена у шкільне приміщення.

В селі Данчиміст є народні умільці, майстри декоративно-ужиткового мистецтва. Вишивальниці: Борейчук Людмила, Кожушок Людмила. Майстер лозоплетіння Микитенко Василь Григорович. Художники-аматори Максимчук Володимир, Котелюк Надія.

В селі проживає 549 жителів.

На території села діють: Данчимістська гімназія, СФГ «Данчиміст», , публічно-шкільна бібліотека, сільський клуб, чотири магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, Свято-Михайлівська церква.

Стежками легенд і переказів. Фольклорні топоніми Костопільщини / упоряд. : А. Карп’юк. – Костопіль : Костопільська друк., 2001. – С. 13.

Левчук К. Мелодії поліського передзвону / К. Левчук. – Костопіль, 2006.


 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора