Господь забирає кращих… Пам’яті Віктора Флоровича Талащука
“…І в цьому днів круговороті,
Де все зникати поспіша,
Як та пташиночка на дроті
Спочине стомлена душа”.
(Із поезії Ліни Костенко).
Кажуть, Господь забирає кращих... 03 грудня минає 9 днів коли після тяжкої хвороби перестало битися добре і любляче серце, досвідченого та мудрого керівника, гарного порадника колегам по роботі, наставника молодих спеціалістів, прекрасного батька для дітей, чоловіка для дружини, великого патріота України та Людини щирої душі Віктора Флоровича Талащука.
Зупинилось любляче серце, згасла свічка життя…
Раптово осиротіли всі: сім’я, друзі, колеги, знайомі, жителі Малолюбашанської громади.
Здається, завмерла круговерть життя …
Віктор Флорович був доброю Людиною, усе своє життя вирізнявся стійкістю характеру, принциповістю, силою духу та наполегливістю. Він був щирим, справедливим, відданим своїй справі, вимогливим до себе і своїх підлеглих, мав мужність брати на себе відповідальність за прийняття важливих рішень. Допомагав кожному, хто звертався в найскрутніші хвилини життя, був милосердним до чужого горя…
Його патріотизм проявлявся у власній принциповості та поглядах, у постійній праці. Він завжди поспішав на роботу, ділився своїм досвідом, знаннями. Тут кожен куточок пам’ятає його кроки, кожен кабінет чує голос мудрого керівника, наставника і порадника. Він жив не для себе, а з усіма і для всіх.
Добре турботливе серце перестало битися в одну мить...
Не висловити словами всієї скорботи й печалі, важко змиритися з непоправною втратою. Пам’ять про нього – чиста і світла, назавжди залишиться у наших серцях. Ніколи не забудемо його корисні справи, поради, добре і щире серце.
Поминаємо усім колективом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.
З глибоким сумом та скорботою,
колеги по роботі
