У пам’яті назавжди: минають роковини з дня загибелі Героїв Малолюбашанської громади
12 травня — дата, що назавжди запеклася болем у календарі нашої громади. Цього дня ми схиляємо голови у глибокій скорботі, згадуючи двох мужніх захисників, які віддали найдорожче за нашу свободу — своє життя.
Минають роки, але час не лікує такі рани, він лише вчить нас ще дужче цінувати подвиг тих, хто став щитом для України.
Микола Натяжко (21.05.1974 — 12.05.2022)
Житель села Мирне, людина праці та щирої душі. Вправний тракторист, турботливий батько та вірний син своєї землі. Його шлях воїна розпочався ще у 2015 році в АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань знову став до лав захисників. Микола загинув під час запеклого бою на Донеччині. Його мужність відзначена орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Руслан Лущевський (24.08.1979 — 12.05.2023)
Рівно через рік після загибелі земляка, 12 травня 2023 року, пішов у вічність старший сержант із позивним «Грек». Мешканець села Кам’яна Гора, командир бойової машини 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Руслан загинув на Харківщині, боронячи кожен клаптик рідної землі. За самовіддану службу був нагороджений «Золотим хрестом», а посмертно — орденом «Князівський хрест Героя «Навіки в строю».
Їхні долі перетнулися в одній даті, яка стала символом незламності нашої громади. Микола та Руслан були різними, але їх об’єднала одна мета — вільна Україна для наших дітей.
Висловлюємо щирі співчуття родинам загиблих. Ваш біль — це біль усієї громади. Ми пам'ятаємо кожного, ми в боргу перед кожним.
Сьогодні, у день пам'яті наших земляків, закликаємо кожного жителя громади зупинитися на хвилину, згадати імена Героїв у молитві, запалити свічку пам'яті або покласти квіти до їхніх місць спочинку.
Низький уклін і вічна слава Героям!
Герої не вмирають — вони стають нашими ангелами-охоронцями в Небесному Війську.
