Малолюбашанська громада попрощалася із захисником Василем ВАЩУКОМ
Сьогодні, у день глибокої скорботи, Малолюбашанськагромада провела в останню дорогу свого земляка, мужнього оборонця України, жителя села Тихе — Василя Володимировича ВАЩУКА. Його повернення «на щиті» стало спільним болем для кожного мешканця.
Василь Ващук народився 4 вересня 1974 року. У мирному житті він багато років працював у Костопільськомууправлінні водного господарства, проте з перших днів великої війни обрав шлях захисника. Спочатку — у лавах ТрО, а з березня 2022 року — у складі 71-ї окремої єгерської бригади.
Як стрілець-зенітник, він тримав небо над побратимами. За зразкову службу був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ — «Золотим Хрестом».
Довгий час родина жила надією, адже після бою 20 лютого 2025 року на Донеччині Василь вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно експертиза підтвердила найстрашніше: того дня воїн прийняв свій останній бій у Покровському районі.
Траурна процесія розпочалася біля рідної домівки загиблого у селі Тихе. Рідні, друзі, побратими та односельці зібралися на заупокійну літію, щоб востаннє вклонитися воїну в стінах його дому.
Чин похорону відбувся у Свято-Миколаївському храмі села Мирне. Настоятелі та парафіяни молилися за упокій душі новопреставленого воїна Василя, просячи у Господа оселити його там, де немає болю і страждань, а лише вічний спокій.
Після спільної молитви у храмі скорботна хода рушила до Меморіалу Вічної Слави. Саме тут, біля підніжжя пам’ятного знаку, відбулося громадське прощання.
Василя Ващука поховали на кладовищі села Мирне. Його могила тепер височіє поруч із іншими захисниками, які стали частиною Небесного війська.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Василя Володимировича. Жодні слова не вгамують біль цієї втрати, але пам’ять про його подвиг житиме у віках.
Низький уклін Герою! Світла пам’ять захиснику України!
