Малолюбашанська громада попрощалася з Героєм — молодшим сержантом Андрієм БУЧМЕНЮКОМ
26 липня 2025 року назавжди закарбується в пам’яті Малолюбашанської громади як день глибокого болю, великої втрати та водночас — нескінченної гордості. Сьогодні громада провела в останню путь свого сина — молодшого сержанта Андрія Юрійовича БУЧМЕНЮКА, який віддав життя за Україну.
Андрій народився 13 березня 1991 року в селі Мала Любаша. Зростав добрим, чесним, працьовитим хлопцем. Був людиною з великим серцем і відкритою душею. Його життєвий шлях — це шлях справжнього патріота: у найважчі моменти для України він не залишився осторонь.
Ще з перших років війни Андрій став до лав захисників і був учасником Антитерористичної операції. У мирний час працював за кордоном, та коли у 2022 році ворог знову топтав українську землю, він добровільно повернувся додому, залишивши комфорт і спокій, щоби знову взяти зброю до рук і стати на захист рідної держави.
27 січня 2024 року, під час одного з найзапекліших боїв на Донеччині, Андрій зник безвісти… Місяці напруженого чекання, молитов і надії — завершилися страшною звісткою. Лише 21 травня 2025 року було офіційно підтверджено: унаслідок артилерійського обстрілу Герой загинув того самого дня, коли обірвався зв’язок із ним.
Тіло воїна повернулося додому через півтора року. І сьогодні — знайшло вічний спочинок у рідній землі…
Малолюбашанська громада вийшла назустріч своєму Герою. Люди зустрічали похоронний кортеж із тілом воїна, утворивши живий коридор пошани. Дорослі й діти, односельці, побратими, представники влади та духовенства — всі прийшли, щоб віддати останню шану. У тиші, з квітами та зі сльозами — громада схилила голови перед величчю його подвигу.
Після молитви в домі Героя траурна процесія вирушила до пам’ятника «Борцям за волю України» та пішою ходою до Свято-Покровського храму, де відбулася панахида та церемонія прощання. У храмі лунала щира молитва за упокій душі воїна, слова подяки, болю і прощання.
Поховали Героя на місцевому кладовищі села Мала Любаша
Це був день скорботи й мовчазного єднання громади навколо пам’яті одного з найкращих своїх синів. Люди не стримували сліз, адже загинув не просто воїн, а — людина, яка жила серед нас, яку знали, любили й шанували.
Його життя — приклад. Його смерть — жертовна. Його пам’ять — вічна.
Андрію, ти назавжди в наших серцях.
Слава Герою! Вічна пам’ять! 
