Малолюбашанська громада схилила голови перед подвигом двох своїх Захисників
Сьогодні, 16 липня 2025 року, Малолюбашанська громада з глибоким сумом та болем у серці попрощалася з двома воїнами — солдатом Віталієм Вірчиком та солдатом Петром Шмиром, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Це був день, наповнений скорботою, тишею, сльозами й невимовною вдячністю.
День, коли уся громада обʼєдналася у спільній молитві та шані перед подвигом мужніх синів нашої землі.
Солдат Вірчик Віталій Вікторович
Житель села Лісопіль, 1970 року народження.
У травні 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації. Служив у складі 1 стрілецької роти на посаді водія-електрика.
7 грудня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання на території Сумської області.
До останнього подиху залишався вірним присязі, боронив рідну землю, український народ і наше спільне майбутнє.
Солдат Шмир Петро Андрійович
Народився 20 грудня 1976 року, житель села Борщівка.
У лютому 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу кулеметником у складі 1 стрілецького взводу
1 стрілецької роти.
Загинув того ж дня — 7 грудня 2024 року, разом із побратимами внаслідок запеклого бою.
Після втрати зв’язку обоє Героїв вважалися зниклими безвісти. Для родин це був довгий і болісний період очікування та надії. Лише згодом, після проведення експертиз, було офіційно підтверджено найстрашніше…
Прощання з Героями розпочалося у місті Костопіль на Майдані Шевченка.
Саме тут громада, побратими, духовенство, представники влади, військові та жителі міста віддали останню шану полеглим Захисникам. У кожному погляді — біль втрати, у кожному серці — глибока вдячність.
Після загальної церемонії траурні кортежі вирушили до рідних сіл воїнів, де відбулися церковні й родинні прощання, молитви, траурні ходи та поховання.
Солдат Віталій Вікторович Вірчик знайшов спочинок на Костопільському міському кладовищі “Нове”.
Солдат Петро Андрійович Шмир похований на місцевому кладовищі у рідній Борщівці.
Втрата двох захисників — це незагойна рана для всієї Малолюбашанської громади.
Сьогодні ми не лише прощаємося, ми складаємо глибоку вдячність за їхню відвагу, за те, що стояли на передовій замість нас, за кожен день, коли завдяки їм ми мали мирне небо.
Малолюбашанська сільська рада висловлює щирі співчуття родинам загиблих, близьким, друзям і побратимам.
Ми схиляємо голови перед їхньою жертовністю й подвигом.
Нехай мужність, самопожертва та любов до України Віталія Вірчика і Петра Шмира навіки залишаться в нашій памʼяті.
Їхні імена вписані в історію громади й України золотими літерами.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
ВІЧНА СЛАВА! ВІЧНА ПАМʼЯТЬ! 
