4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України
Сьогодні ми зупиняємося на мить.
У глибокій скорботі, з болем у серці згадуємо найменших, найвразливіших — українських дітей, чиє життя було передчасно й жорстоко обірване внаслідок війни, розв’язаної російською федерацією проти нашої держави.
У цей день ми вшановуємо пам’ять маленьких українців, які загинули від рук загарбника — від куль, уламків ракет і бомб, від вогню, вибухів і руйнувань.
Дітей, які більше ніколи не побачать світанку. Не підуть до школи. Не побіжать у двір. Не обіймуть рідну маму чи тата.
Кожна така втрата — це невимовне горе. Це сльози матерів. Це німий крик батьків. Це глибока рана в серці кожного з нас. Це рана, яка кровоточить усьому українському народові.
Знищується не лише народ — знищується нація.
Знищується найцінніше — наше майбутнє.
Цей день — не лише про пам’ять.
Це день мовчазного протесту.
Проти війни. Проти насильства. Проти зла.
Це наш спільний голос, голос усієї України, який каже світові:
«Наші діти мають право жити!»
Нехай ця пам’ять буде живою. Нехай вона надихає нас на ще більшу єдність і боротьбу за мир, за життя, за свободу.
Вічна пам’ять янголятам України.
Світла пам’ять усім невинним жертвам війни.
