Виключення запису про батьківство позивача є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком (ВС/КЦС у справі № 477/1165/20 від 21.07.2021)
Фабула судового акту: Обов’язок батьків утримувати своїх дітей визначений статтею 180 Сімейного кодексу України.
Так, згідно вказаної норми батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, обов’язок утримання дитини напряму залежить від факту батьківства.
Отже, як випливає зі змісту названої норми у разі, якщо суд визнає, що особа фактично не є батьком дитини, така особа звільняється від сплати аліментів.
Але у даному разі постає цілком закономірне питання, а що ж робити із заборгованістю, яка може виникнути у період, коли де юре особа була батьком дитини?
Відповідь на це питання надають норми ч. 2 ст. 197 СК України відповідно до якої за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
У даній справі дані про позивача як батька дитини за рішенням суду було виключено з актових записів.
У зв’язку із цим дана особа звернулась до суду із позовом про звільнення його від сплати аліментів на утримання дітей, а також від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються з нього на підставі виконавчого листа.
Суд першої інстанції з даними вимогами частково погодився – позивача від сплати аліментів звільнив, а також звільнив останнього від сплати заборгованості з дня ухвалення рішення суду про оспорювання батьківства по день ухвалення рішення про звільнення від сплати аліментів.
Апеляційний суд із таким висновком погодився.
На згадані рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась до ухвалення рішення суду про виключення відомостей про нього як батька дітей, фактично примусив його виконувати батьківський обов`язок щодо утримання дітей, батьком яких він не є, та батьківство щодо яких встановлено за іншою особою у судовому порядку, що суперечить засадам СК України та порушує його конституційні права, закріплені у статті 19 Конституції України.
Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився, касаційну скаргу задовольнив та звільнив позивача від сплати заборгованості зі сплати аліментів починаючи з дати подання позову про стягнення з нього аліментів до дати винесення судом рішення про виключення даних про нього як батька із актового запису.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що за загальним змістом положень Розділу ІІІ Сімейного кодексу України обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.
При цьому такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.
За нормами ч. 2 ст. 197 СК України повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо).
У даній справі обставиною, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням встановлено батьківство іншої особи та виключено з актових записів про народження дітей відомості про нього як батька дітей.
При цьому аліментні зобов’язання засновані на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей.
Таким чином виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.
Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 477/1165/20
провадження № 61-19171св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2020 року у складі судді Семенової Л. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В.,Тищук Н. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дітей та заборгованості за аліментами.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 22 липня 2009 року між ним та відповідачкою зареєстрований шлюб.
Відповідачка на час реєстрації шлюбу мала двох дітей: ОСОБА_6 , 2005 року народження, та ОСОБА_7 , 2006 року народження.
У червні 2009 року він та відповідачка звернулись до органів реєстрації актів цивільного стану зі спільною заявою про встановлення його батьківства стосовно дітей відповідачки, що було умовою останньої для укладання шлюбу.
На підставі вказаної заяви він був записаний батьком дітей.
Невдовзі після встановлення батьківства відповідачка припинила з ним проживати, а у жовтні 2009 року звернулась до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 березня 2010 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано.
На підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 травня 2011 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30 жовтня 2009 року до досягнення дітьми повноліття.
Водночас рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року у справі № 480/1131/17 задоволено позов ОСОБА_8 .
Встановлено, що ОСОБА_8 є біологічним батьком дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено зміни до актових записів про народження дітей, вказавши в графі «батько» - ОСОБА_8 .
Внесено зміни до актових записів про народження дітей, вказавши прізвище дітей - ОСОБА_9 .
Виключено відомості про нього як про батька дітей з актових записів про народження дітей.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_6 просив звільнити його від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються з нього на підставі виконавчого листа № 2-6/11, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 27 травня 2011 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Звільнено ОСОБА_6 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які стягуються за рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 травня 2011 року у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30 жовтня 2009 року до досягнення дітьми повноліття.
Звільнено ОСОБА_6 від сплати заборгованості за виконавчим листом № 2-6/11, яка виникла за період, починаючи з дня ухвалення рішення суду про оспорювання батьківства - 25 липня 2017 року по день ухвалення рішення про звільнення від сплати аліментів, тобто 08 жовтня 2020 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що починаючи з часу набрання законної сили рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі № 480/1131/17 відсутні підстави вважати позивача ОСОБА_6 батьком неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим відсутні підстави для продовження стягнення з нього аліментів за виконавчим листом № 2-6/11, виданим за рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 травня 2011 року, оскільки з цього часу обов`язок з утримання та виховання покладається на особу, яка зазначена батьком дітей відповідно до рішення суду. Водночас суд не знайшов підстав звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла до ухвалення рішення суду про оспорювання батьківства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2020 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення його від сплати заборгованості за виконавчим листом № 2-6/11, яка виникла з 30 жовтня 2009 року до ухвалення рішення суду про оспорювання батьківства, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги.
Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась до ухвалення рішення суду про виключення відомостей про нього як батька дітей, фактично примусив його виконувати батьківський обов`язок щодо утримання дітей, батьком яких він не є, та батьківство щодо яких встановлено за іншою особою у судовому порядку, що суперечить засадам Сімейного кодексу України (далі - СК України) та порушує його конституційні права, закріплені у статті 19 Конституції України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення питання у подібних правовідносинах, а саме стосовно вирішення питання щодо звільнення платника аліментів від заборгованості за аліментами у повному обсязі та вирішення питання відліку часу, з якого має бути звільнений платник аліментів від заборгованості у разі виключення про нього відомостей як про батька, у зв`язку із встановленням у судовому порядку відсутності кровного споріднення між ним та дітьми.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Також ОСОБА_6 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми та необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав та випадків застосування частини другої статті 197 СК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 липня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 березня 2010 року.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 травня 2011 року у справі № 2-6/2011 з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30 жовтня 2009 року до досягнення дітьми повноліття.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що на час укладання шлюбу ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_10 ) мала двох неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після одруження ОСОБА_6 звернувся до органів РАЦС із заявою про визнання батьківства стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , у зв`язку з чим були внесені відповідні зміни в актові записи про народження дітей і зазначено ОСОБА_6 як їх батька.
На виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 травня 2011 року видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у Миколаївському РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року у справі № 480/1131/17 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, виключення з актового запису відомостей про батька дітей та додатковим рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2018 року встановлено біологічне батьківство ОСОБА_8 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалено внести зміни до актових записів про народження дітей, де вказати у графі «батько» - ОСОБА_8 . Відомості про ОСОБА_6 як батька дітей виключено з актових записів про їх народження.
Заборгованість ОСОБА_6 за аліментами станом на 01 січня 2020 року становить 175 237,92 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.
За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.
Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо).
Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
У справі, яка переглядається, позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням встановлено батьківство іншої особи та виключено з актових записів про народження дітей відомості про нього як батька дітей.
Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей.
Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.
Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період з 30 жовтня 2009 року до 25 липня 2017 року, тобто до ухвалення судом рішення від 25 липня 2017 року у справі № 480/1131/17.
При цьому колегія суддів зазначає, що звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами не призведе до порушення якнайкращих інтересів дітей, оскільки рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року у справі № 480/1131/17 встановлено біологічне батьківство ОСОБА_8 щодо дітей, який за положеннями статті 180 СК України зобов`язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене вище колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період з 30 жовтня 2009 року до 25 липня 2017 року, скасувати та задовольнити вказані позовні вимоги ОСОБА_6 .
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що відсутній висновок Верховного Суду з питання вирішення спору щодо звільнення платника аліментів від заборгованості за аліментами у повному обсязі, зокрема щодо вирішення питання відліку часу, з якого має бути звільнений платник аліментів від заборгованості у разі виключення про нього відомостей як батька, у зв`язку із відсутністю кровного споріднення між ним та дитиною та встановлення такої кровної спорідненості з іншою особою.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та задоволення цих позовних вимог, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,20 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 504,76 грн.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за виконавчим листом № 2-6/11, виданим Жовтневим районним судом Миколаївської області 27 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але на менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - на кожну дитину, починаючи з 30 жовтня 2009 року до 25 липня 2017 року .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 765,96 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
Джерело: юридичний інтернет ресурс "Протокол"
