Сімейні форми виховання
„Процедура усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування громадянами України”
Усиновлення є прийняттяусиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Усиновлювачемдитиниможе бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
Усиновлювачемможе бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
Усиновлювачамиможуть бути подружжя, а також, особи, які не перебувають у шлюбі, за умови, що вони є громадянами України.
Усиновлювачами не можуть бути особи, які:
• обмежені у дієздатності;
• визнані недієздатними;
• позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
• були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
•перебувають на облікуабо на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
• страждають на хвороби, перелік яких затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.08.2008 р. № 479 „Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.10.2008 р. за № 1022/15713;
• є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
• були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.
• не можуть бути усиновлювачами особи однієї статі, а також інші особи, інтереси якихсуперечатьінтересамдитини.
ГромадяниУкраїни, якібажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання.
Заяваможе бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним.
У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).
До заяви додаються такі документи:
1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС;
У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
4) висновок про стан здоров’я кожного заявника;
5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
8) довідка про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з рекомендаціями щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких може усиновити заявник, за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У разі коли громадяни України, які бажають усиновити дитину, є її родичами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками чи батьками-вихователями, така довідка не подається.
Копії документів, зазначених у підпунктах 1, 3 і 7, засвідчуються працівником служби у справах дітей, який здійснює приймання документів.
У разі усиновленнядитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.
Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі документи, зазначені у переліку.
Витребування у заявників документів, не зазначених у переліку, не допускається.
Строк дії документів становить один рік з дня видачі, якщо інше не передбачено законодавством
Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після отримання від громадян України заяви перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства, складає акт обстеження їх житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами і готує відповідний висновок. У разі прийняття позитивного рішення ставить заявників на облік як кандидатів в усиновлювачі. Заявникам видається висновок разом з прошнурованими, пронумерованими, скріпленими печаткою, завіреними підписом керівника(заступника керівника) служби у справах дітей документам.
Строк діївисновку про можливість бути усиновлювачами становить один рік від дати видачі. Строк дії висновку може бути продовжений, але не більш як на один рік.
Довідка про продовження строку дії висновку про можливість бути усиновлювачами або повідомлення про відмову у продовженні зазначеного строку оформляється на бланку служби у справах дітей, підписується її керівником та засвідчується печаткою.
У разі коли протягом дії висновку закінчився строк дії документів (одного з них), кандидати в усиновлювачі поновлюють їх та додають до документів, повернутих службою у справах дітей.
Заявники не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, якщо:
• подані документи не відповідають вимогам, визначеним у Порядку;
• у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленному порядку;
• заявники (один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 Сімейного кодексу України;
• різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менш як п’ятнадцять років;
• сума сукупного доходу на кожного члена сім’ї менша, ніж установлений законодавством прожитковий мінімум;
• житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;
• у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;
• під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини;
• вони відмовилися від підписання акта, передбаченого Порядком.
Кандидати в усиновлювачі, які за результатами ознайомлення з інформацією про дітей, які перебувають на місцевому обліку, не виявили бажання отримати направлення для знайомства з дитиною, можуть звернутися до служб у справах дітей обласних, Київської міської держадміністрацій для ознайомлення з інформацією про дітей, які перебувають на регіональному обліку, або за їх бажанням до Мінсоцполітики для ознайомлення з інформацією про дітей, які перебувають на централізованому обліку.
Після ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидатам в усиновлювачі, які виявили намір особисто познайомитись з дитиною, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею. Строк дії направлення становить 10 робочих днів від дати видачі. У разі потреби строк дії направлення може бути продовжений органом, який його видав, але не більше як на 10 робочих днів. Направлення видається особисто кандидатам в усиновлювачі.
Знайомство з дитиною відбувається у присутності працівників закладу та служби у справах дітей за місцем проживання дитини, про що складається акт. Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання усиновити її.
Заява складається у довільній формі.
Служба у справах дітей місцем проживання дитини протягом 10 робочих днів від дня надходження заяви кандидатів в усиновлювачі готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду.
Для прийняття рішення про усиновлення кандидати в усиновлювачі звертаються із заявою про усиновлення до суду за місцемпроживання (перебування) дитини.
Права і обов’язки кандидатів в усиновлювачі та усиновлювачів
Кандидати в усиновлювачі мають право:
• ознайомитися з особовою справою, медичною карткою дитини та отримати про дитину інформацію згідно з пунктами 57 і 62 Порядку;
• провести додаткове медичне обстеження дитини виключно у державному або комунальному закладі охорони здоров’я в присутності представника служби у справах дітей та дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина, чи прийомних батьків, батьків-вихователів, опікуна, піклувальника.
Кандидати в усиновлювачі зобов’язані виконувати:
• вимоги законодавства України з питань усиновлення;
• рекомендації фахівців (психолога, педагога, соціального працівника) під час встановлення контакту з дитиною.
Усиновлювачі зобов’язані:
• особисто забрати дитину із закладу чи сім’ї, в якій вона виховується, в присутності представника служби у справах дітей після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення;
• протягом місяця після усиновлення дитини поставити її на консульський облік в консульській установі чи дипломатичному представництві України в країні свого проживання (для громадян України, які проживають за межами України);
• надавати можливість представникам служби у справах дітей за місцем свого проживання, консульської установи чи дипломатичного представництва України в країні свого проживання спілкуватися з дитиною та здійснювати нагляд за умовами її проживання і виховання;
• подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України звіти про умови проживання та стан здоров’я дитини щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини та в подальшому до досягнення дитиною вісімнадцяти років один раз на три роки (для громадян України, які проживають за межами України);
• повідомляти про зміну місця проживання усиновленої дитини службу у справах дітей, консульську установу чи дипломатичне представництво України, які здійснюють нагляд за умовами проживання і виховання усиновленої дитини;
• протягом 20 робочих днів повідомляти консульській установі чи дипломатичному представництву України про передачу на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також відібрання дитини правоохоронними органами та органами соціальної опіки;
• негайно, але не пізніше ніж через три дні, повідомляти консульській установі чи дипломатичному представництву України про випадки порушення прав та законних інтересів усиновленої дитини, а також про нещасні випадки з усиновленою дитиною та її смерть.
Усиновлювачі мають право:
на першочергове влаштування в сім’ю дитини, яка є рідним братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини;
в інтересах усиновленої дитини, для підтримання родинних стосунків між братами та сестрами після усиновлення, якщо усиновлення для дитини не є таємним, отримати інформацію про наявність у неї братів, сестер та місцеїхпроживання.
„Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя”
Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється без перебування дитини на обліку.
Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється за місцем проживання дитини.
Для усиновлення дитини те з подружжя, хто бажає її усиновити, звертається з відповідною заявою до служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
До заяви додаються:
копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу (у двох примірниках);
копія свідоцтва про шлюб;
висновок про стан здоров’я заявника складений за такою формою:
довідка про наявність чи відсутність судимості;
копія свідоцтва про народження дитини;
письмова згода батьків дитини на усиновлення, засвідчена нотаріусом, або згода того з подружжя, дитину якого усиновлює інший з подружжя, та документ, який засвідчує відсутність другого з батьків дитини (копія свідоцтва про смерть або довідка про смерть, видана органом реєстрації актів цивільного стану, копія рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання недієздатним або безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька дитини тощо);
засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках).
висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявника бути усиновлювачем (подається у разі, коли усиновлювач проживає за межами України). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови, біографічні дані заявника, стосунки в сім’ї, ставлення до усиновлення. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов’язаної з усиновленням.
Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та документів складає акт обстеження житлово-побутових умов дитини, з’ясовує чи згодна дитина на усиновлення, розглядає питання про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і готує проект відповідного висновку.
Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини оформляється на бланку районної, районної у мм. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, підписується головою (заступником голови), скріплюється печаткою та видається заявнику під розписку.
Разом з висновком заявнику повертаються пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою та завірені підписом керівника (заступника керівника) служби у справах дітей документи, подані кандидатом в усиновлювачі
Усиновлення на території України дитини іншого з подружжя іноземцем, який перебуває у шлюбі з громадянином України, здійснюється відповідно вищезазначених вимог.
Опіка/Піклування
Встановлення опіки та піклування – влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленимибатьківськогопіклування.
Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
При призначенні опікуна, піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини (ст. 244 Сімейного кодексу України).
Особа, яка виявилабажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання такі документи:
заяву;
довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних (окрім родичів дитини, які мають намір взяти її під опіку, піклування);
копію паспорта;
висновок про стан здоров’я;
довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявником;
довідку про наявність чи відсутність судимості, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з заявником, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснюєприйомдокументів.
Служба у справах дітей проводить з кандидатом співбесіду та відвідує його за місцем проживання (за необхідності залучається центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді). За результатами відвідування помешкання службою у справах дітей оформлюється акт обстеження житлово-побутових умов проживаннякандидата.
В разі необхідності направлення кандидата на проходження курсу навчання з проблем виховання дітей, служба у справах дітей за місцем його проживання готує подання до регіонального центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про направлення кандидата на навчання.
Наголошуємо, щотакенавчання не проходять лише родичі, в яких проживає дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, що мають намір взяти її під опіку, піклування. Проте, за особистим бажанням такі кандидати можуть пройти курс навчання.
Прийомна сім'я
Прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківськогопіклування.
У разі утворення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку, наявності умов для проживання, виховання та розвиткудитини).
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінченнявідповіднихнавчальнихзакладів.
Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.
Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування дітей у прийомну сім’ю, крім випадків, коли прийомні батьки перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
На виховання та спільне проживання у прийомну сім’ю влаштовуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці або перемістилися з тимчасово окупованої території чи району проведенняантитерористичноїоперації.
Створити прийомну сім'ю можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:
осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
осіб, позбавлених батьківських прав;
осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.
Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення прийомної сім'ї:
заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
довідку про склад сім'ї (форма 3)
копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
копії паспортів;
довідку про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними;
письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.
