ВС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО УМОВ ПОВЕРНЕННЯ ДИТИНИ ДО МІСЦЯ ПОСТІЙНОГО ПРОЖИВАННЯ
Позивач звернувся до суду, оскільки його дружина відмовилась повертатись в Ізраїль та без його згоди утримує доньку в Україні. Позивач зазначав, що такі дії матері вказують на порушення нею прав та інтересів малолітньої доньки сторін, яка народилась в Ізраїлі, є громадянкою вказаної держави, отримувала необхідне медичне обслуговування та належні умови для забезпечення її розвитку.
Після відмови відповідачки повертатися з дитиною до Ізраїлю позивач розпочав процедуру повернення дитини до її постійного місця проживання. Міністерство юстиції України через свої територіальні органи намагалось встановити місце проживання дитини, однак за останньою відомою батькові дитини адресою перебування дитини її виявлено не було.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд входив з того, позивач не надав доказів на підтвердження здійснення ним піклування над дитиною, а також документів з приводу його соціального стану та працевлаштування; наявний серйозний ризик того, що повернення дитини може завдати їй фізичної або психічної шкоди; повернення дитини може створити для дитини нетерпиму обстановку та порушити її тісний зв`язок з матір`ю; дитина вже більше року проживає на території України та прижилась у новому середовищі.
Апеляційний суд дійшов інших висновків та позов задовольнив.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позов до суду про повернення малолітньої дитини до місця постійного проживання подано в межах річного строку; процедура повернення дитини до держави її постійного проживання відповідно до Гаазької конвенції не є спором про визначення місця проживання дитини і не вирішує питань, які стосуються піклування; з`ясуванню в цій справі підлягає виключно законність утримання матір`ю дитини на території України, а також наявність передбачених Гаазькою конвенцію підстав для відмови в її поверненні до держави постійного проживання; відповідач не надала суду доказів на підтвердження того, що існує серйозний ризик, що таке повернення загрожує дитині психологічною або фізичною небезпекою, чи що внаслідок повернення дитина потрапить у нетерпимі умови; повернення дитини до місця постійного проживання не перешкоджає матері супроводжувати дитину під час її повернення та звернутись до компетентних органів держави Ізраїль для вирішення по суті питання опіки та визначення місця проживання дитини.
Касаційний цивільний суд ВС скасував постанову суду апеляційної інстанції та справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ВС вказав на те, що питання незаконного переміщення та утримання дітей на міжнародному рівні врегульовано в Гаазькій конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, яка набула чинності для України 01 вересня 2006 року.
Апеляційний суд установив, що згоди на залишення дитини в Україні батько дитини не надавав, а з позовом до суду про її повернення до місця постійного проживання звернувся в межах річного строку з початку незаконного утримування дитини на території України.
ВС зазначив, що за таких обставин дитина підлягала поверненню до Держави Ізраїль у випадку встановлення судами відсутності перешкод для такого повернення, вичерпний перелік який наведено в статтях 13, 20 Гаазької конвенції. Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у поверненні дитини Гаазька конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини.
Відповідач посилалася, зокрема, на те, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди. Відповідач зазначала про триваючий військовий конфлікт на території Ізраїлю та ракетні обстріли, які лише за 10 днів травня нараховували понад 4 000 епізодів. З приводу можливості заподіяння шкоди психіці дитини внаслідок її повернення до Ізраїлю відповідач посилалася на дослідження Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» та психологічну характеристику психоемоційного стану дитини, за змістом яких дитина не зможе подолати небезпеку розриву близьких стосунків з матір`ю, що може викликати глибокий внутрішній конфлікт та розвиток психогенного захворювання, що впливає на важливі сфери формування особистості.
ВС вказав на те, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову про повернення дитини, оскільки: не звернув уваги на подані відповідачем докази (висновки психологів) та не навів мотивів їх відхилення в контексті можливості заподіяння дитини психічної шкоди внаслідок повернення до Держави Ізраїль; безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про допит психолога в судовому засіданні; не надав належної оцінки доводам відповідача щодо можливості заподіяння дитині фізичної шкоди внаслідок триваючого військового конфлікту на території Держави Ізраїль (постанова від 06.10.2021 у справі № 344/20234/19).
