Позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновок виконкому та попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017р.)
Фабула судового акту: Випадок цікавий тим, що із позовом про позбавлення батьківських прав при чому відразу обох батьків звернулися дід та баба дитини в порядку, передбаченому ст. 165 СК України. Дитина фактично проживала із позивачами, мати офіційно відмовилася від дитини, проте батько все ж таки вирішив поборотися. Разом із вимогою позбавлення батьківських прав позивачі заявляли вимогу про присудження аліментів з батьків на утримання дитини.
Хоча суд першої інстанції і задовільнив позов, а суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, суд касаційної інстанції такі рішення в частині позбавлення батьківських прав скасував і направи справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема суд касаційної інстанції підкреслив наступне. При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов’язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність зміни ставлення до дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, тому важливе значення має висновок виконкому органу місцевого самоврядування про доцільність або передчасність застосування такого заходу. Слід також звернути увагу на те, створюються перешкоди для спілкування батька із дитиною з боку особи, з якою дитина проживає (в даному випадку дід та баба). Сам факт оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку свідчить про наявність бажання у батька приймати учать у вихованні дитини.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Коротуна В.М., Писаної Т.О.,
МазурЛ.М., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування, служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в м. Кривому Розі ради, орган опіки та піклування, служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної в м. Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вони є бабусею та дідусем малолітнього ОСОБА_7, з народження піклуються про дитину та разом з онуком проживають за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначали, що батьки дитини - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майже зовсім не спілкуються з сином, не беруть участі в його вихованні, розвитку, лікуванні та взагалі в його житті. Вихованням дитини займаються виключно вони. Після спілкування дитини з батьками вона стає нервовою, боїться темряви та розповідає, що до неї навіть застосовувалося фізичне насилля, дитина боїться їх, що негативно впливає на її розвиток, нервову систему та психологічний стан.
Беручи до уваги зазначене, просили позбавити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_7, стягнути з них аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів кожного з них.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня
2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_5
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_7, не піклуються про нього, не займаються його вихованням та духовним розвитком, не цікавляться його життям та здоров'ям, матеріально не забезпечують його.
Колегія суддів не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; як розподілити між сторонами судові витрати.
Встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 є бабусею та дідусем малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Батьками дитини є відповідачі у справі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6), які перебували у шлюбі з 28 вересня 2007 року по 10 листопада 2009 року.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від
16 жовтня 2008 року з ОСОБА_5 на користь
ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частки заробітку до повноліття дитини.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від
26 січня 2011 року зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, з 1/4 частини до 1/6 частини доходу ОСОБА_5
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від
13 березня 2013 року змінено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_7 та визначено розмір аліментів у твердій грошові сумі в розмірі 200 грн щомісячно до повноліття дитини.
Дитина на час подачі позову та розгляду справи в суді проживає разом із позивачами за адресою: АДРЕСА_1, які займаються його вихованням.
Згідно характеристик зі школи ОСОБА_7 навчається у 2-В класі КЗШ № 87 та характеризується, як дуже старанна та хороша дитина. Бабуся та дідусь дитини завжди піклуються про нього, приходять до школи, відвідують кінотеатри, цирк, екскурсії та музеї, дитина охайна, доглянута, добре навчається. Матір та батько дитини не відвідували школу ні разу та вихованням дитини не займаються, з педагогами контакту не підтримують.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6, наданих на ім'я начальника служби у справах дітей від 12 квітня 2016 року, її син ОСОБА_7 мешкає з її батьками, оскільки чоловік не знаходить з ним порозуміння. Коштів на утримання сина вона не надає, забрати до себе сина не може.
Згідно з висновком виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради від 04 липня 2016 року виконком вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 щодо її малолітньої дитини
ОСОБА_7, 2008 року народження.
Відповідно до висновку виконкому Довгинцівської районної у
м. Кривому Розі ради від 29 квітня 2016 року виконком не вважає за доцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_5 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_7, 2008 року народження, у зв'язку з відсутністю достатніх підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, зазначав, що він сплачував аліменти на утримання свого сина ОСОБА_7, а у 2014 році вони з колишньою дружиною ОСОБА_6 дійшли згоди щодо проживання їхнього сина із батьком та з 24 січня 2014 року малолітній ОСОБА_7 проживав разом із ним. Враховуючи зазначені обставини, він звернувся до суду із позовом про припинення стягнення аліментів на користь ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_7 перебував на його утриманні. Однак з часу отримання вказаної позовної заяви, ОСОБА_6 забрала сина. У березні 2014 року на прохання ОСОБА_3 він відпустив свого сина погостювати у бабусі з дідусем, однак позивачі сина йому не повернули. При цьому останніми створюються йому перешкоди у спілкуванні з сином.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначеного не перевірили, не встановили винної поведінки ОСОБА_5 щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а також того, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону, не сприяли захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та не перевірили ставлення дитини до свого батька, не врахували того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, та того, що до ОСОБА_10 раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання сина, при цьому факт заперечення ним позовних вимог про позбавлення батьківських прав та оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку свідчить про наявність у нього бажання піклуватись про свого малолітнього сина.
Крім того, судами безпідставно не було взято до уваги висновок виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради від 29 квітня 2016 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю для цього достатніх підстав та не здійснено належної перевірки вказаних у висновку обставин.
Враховуючи зазначене, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_5 крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав, є передчасним.
При цьому, враховуючи, що касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_6, остання не оскаржувала судові рішення, а в матеріалах справи міститься заява про визнання нею позову (а. с. 74), суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядає в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень в частині вимог до ОСОБА_6
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 з порушенням норм процесуального права, не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: В.М. Коротун
Л.М.Мазур
Т.О.Писана
