ПРАВО ДИТИНИ НА ЖИТЛО
Сам по собі факт непроживання дитини в спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання її такою, яка втратила право користування зазначеним житлом.
Про це нагадав Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі № 206/4028/18.
Суди попередніх інстанцій вважали, що із часу смерті батька його син утратив право на проживання в спірному житлі, яке належить бабі. Остання в зустрічному позові просила суд визнати онука таким, котрий втратив право користування житлом, оскільки мати не проживала з її сином однією сім’єю та не вела спільного господарства.
Натомість КЦС наголосив, що, маючи право проживати як за зареєстрованим місцем проживання, так і за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини й наявність у того з батьків, з яким вона фактично проживає, права власності на житло. Адже наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися тільки в разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає.
